Досвід роботи на майданчику - це нагальна необхідність для людини, яка хоче й надалі працювати у сфері кіно. Впродовж навчального року ми знімали колаборативні роботи, де була можливість спробувати себе у багатьох ролях - режисера, художника-постановника, хлопавки, інколи навіть фокус-пулера (у моєму випадку).

У жовтні 2021 року мені випала можливість працювати на "дорослому" майданчику проєкту SUICIDE, виробництва DRIU PRODUCTION. Можливо у непомітній, але важливій ролі "хлопавки". Або як мене називали "чік-чік-ґьорл".

Я вдячна за цю можливість Дарії Дрюченко, Ukrainian Film School та Івану Матюніну. Під час роботи я виокремила для себе 5 особливостей роботи хлопавкою на майданчику міжнародного проєкту

У мене активні англійська та німецька на рівні C1. Режисером був німець. Зазвичай комунікували англійською, але під кінець зміни усі втомлювалися від "ґоу зер енд тейк зет", особливо Гаральд. Він іноді випадково переходив на німецьку, навіть цього не усвідомлюючи.

Одне з ключових завдань "хлопавки" - це завжди бути поруч. Тому мені вдавалося знайти, здавалося б, втрачену ниточку взаєморозуміння департаментів, а також зекономити час.

Також, знання англійської не дало розгубитися, коли мені вручили інструмент із тоді ще незвичними для мене "scene-roll-take".

Зазначу ще, що всі так звані "викличні" були написані англійською, в яких необхідно було орієнтуватися

Ти маєш бути швидким, як блискавка, та невидимим, як професор Гриффін.

Ти маєш бути дуже тактовним, як англійський дворецький, коли хлопаєш прямо перед носом у акторів. Бо треба робити це тихенько та ніжно.

Ти маєш бути винахідливим, як професор Емет Браун, і хлопати у дзеркало, бо камера вже виставлена по кадру.

А ще безстрашним та кмітливим, щоб оцінити ситуацію та вчасно вигукнути: "Хлопавка в кінці!"

Ти знаєш по "викличному", що актори грають складну драматичну сцену напочатку - дай їм налаштуватися.

Ти бачиш, що друга камера стоїть на слайдері, і вона не розуміє, де межі кадру для першої камери. А час іде… То постав міточку на слайдері. За це ти отримаєш посмішку оператора. А це такий бальзам на стурбоване серденько.

Коли ти вражений чиєюсь роботою - скажи про це, але так, щоб людина зрозуміла, що це справді щиро. І навіть якщо ти не зрозумів сам, що тебе так вразило, то професіонал просто і доступно пояснить що до чого. І це тебе вразить ще більше.

Ну, дійсно, факапи - це нормально. Але тільки за двох умов - якщо вони випадкові або через незнання.

Якщо це другий варіант - треба швидко вчитися. І тоді в кінці відчуватимеш значущість потиску руки того, хто тебе вчив.

А якщо факапи випадкові, то головне зберігати спокій. Бо хто завгодно може підсковзнутися на жолудях, або багнюці. Потрібно просто це багно, або жолуді прибрати, щоб уникнути повторного факапу. Бо вдруге - це вже називається не "факап".

Робота з професіоналами - це справжнісінький кайф. Коли ти достатньо орієнтуєшся у власних обов'язках, у відносинах між членами знімальної групи та повністю включений у процес, ти починаєш ловити кайф. Заради нього хочеться повертатися на майданчик не один раз, оточувати себе такими ж професіоналами та самій досягти цього рівня.