Український фільм у Каннах: Анастасія Пустовіт про свою роль і реакцію глядачів
На Каннському кінофестивалі відбулася прем’єра фільму «Весна» Ростислава Кирпиченка – історії про війну, окупацію та людський вибір у нелюдських обставинах. Українську акторку Анастасію Пустовіт, яка зіграла одну з ролей у стрічці, ми розпитали про роботу над фільмом, її героїню, особисті точки дотику з цією історією та про те, як на «Весну» реагують глядачі після перегляду.
1. Анастасіє, насамперед вітаємо Вас із прем’єрою фільму «Весна» на Каннському кінофестивалі! У час, коли надзвичайно важливо говорити зі світом про досвід України через мистецтво, такі прем’єри мають особливе значення. Скажіть, будь ласка, що Ви відчули, коли вперше прочитали сценарій фільму «Весна»?
Дякую за привітання. Мені з самого початку дуже сподобався сценарій. Це тиха, похмура й дуже добре написана історія, без зайвого пафосу та героїзації. Хвилювалася лише через одне: що не пройду проби.
2. Чи були в цій історії моменти, які особливо відгукнулися Вам особисто?
Мій досвід окупації, звісно, відрізняється від того, що показано у фільмі. Але гнів і злість на росіян – це те, що відчувається одразу. Особливо під час зйомок. До речі, всіх росіян у фільмі зіграли чудові литовські актори.

3. Розкажіть трохи про свою героїню.
Це жінка, яка розривається між «мушу» і «хочу». Втім, кожен герой цієї історії робить власний непростий вибір, тому що змушений, тому що в тих обставинах просто не може інакше.
4. Тема фільму непроста. Що було найважчим під час зйомок?
Напевно, сцена сновидіння. Там потрібно було сміятися, а знайти всередині себе цей сміх було далеко не просто.

5. На Вашу думку, що український актор має нести у світ сьогодні?
Якщо актор свідомий, то він уже це несе. Війну і власну відповідальність. Свій голос і голоси тих, про кого розповідає та кого грає. Тих, хто зі зрозумілих причин уже не може бути присутнім. Ну і, звісно, відсутність толерантності до росіян у будь-яких проявах.
6. Якою була реакція глядачів на «Весну»?
Переважно вони були шоковані. Це непросте кіно. Як я вже казала, болюче й похмуре. Головний актор фільму Кістутіс, який уперше побачив стрічку, сказав: «Відчуття таке, ніби торкаєшся смерті посеред пекла». Так воно і є.
Хочеш не просто знімати, а створювати нове українське кіно і втілювати власні історії на екрані?