Дана Гоцуляк: “Заняття з дітьми завжди проходять тепло і щиро. Це дає відчуття натхнення!”
Акторка та кураторка акторської програми для підлітків в Українській Кіношколі – про перші кроки у професії, про те, що допомагає юним акторам впоратися з хвилюванням, і про відчуття натхнення під час навчання.
Дано, чи пам’ятаєте ви момент, коли вперше зрозуміли, що хочете стати акторкою?
На жаль, саме цей момент не пам’ятаю. Так склалося, що з самого дитинства була на сцені, тож мови про якусь іншу професію не було. Всі обставини говорили про те, що треба бути акторкою. Бажання зʼявилося вже під час навчання у театральному університеті, бо до того я не розуміла повністю, що це таке. Мені просто подобалось виступати на концертах.
Яким був ваш перший крок у професії – навчання, перша роль, перший кастинг? Що вам тоді найбільше запам’яталося?
Першим вагомим кроком у цій професії для мене став вступ у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого до майстра Дмитра Михайловича Богомазова. На той час я навіть не розуміла, що потрапила на курс до одного з найкращих режисерів в Україні. Перші ролі зʼявилися у майстерні, де партнерами були мої талановиті одногрупники. Покази перших акторських робіт були дуже хвилюючими, адже тоді ти ще не до кінця впевнений у правильності перебування на сцені.
А які ролі або проєкти стали для вас знаковими – тими, що сформували ваше акторське бачення?
Найбільше запам’яталася роль в дипломній виставі. Вважаю її путівкою в моє подальше театральне життя, адже після цієї роботи я почала працювати в Театрі ім. Івана Франка. Перші кастинги я навіть не пам’ятаю, бо це був великий стрес, хвилювання зашкалювало, хотілося просто піти… Але згодом це стало дуже цікавим експериментом для мене. Тому що так ти виходиш із зони комфорту, де знають тебе або твої можливості – і тут ніби знову потрібно про себе заявити.
Як ви прийшли до викладання акторської майстерності?
До певного моменту я не бачила себе як викладач. Хотіла більше ролей, більше репетицій, більше зйомок, щоб моє викладання акторської майстерності мало певний досвід. І цей момент настав швидше, ніж я думала. Я просто хотіла спробувати – і мене затягнуло з головою.
Що вас найбільше приваблює в роботі з дітьми?
Їхня безпосередність. Заняття завдяки цьому проходять так тепло та щиро! Це дає мені відчуття натхнення.
У чому головна відмінність дитячого акторського курсу від дорослого?
Як на мене, відмінність дитячого акторського курсу від дорослого полягає в тому, що підлітки чи діти ще не до кінця розуміють серйозність і наслідки цієї професії. Для деяких це просто як розвага або можливість позбутись комплексів.
Як ви будуєте довіру і залучаєте дітей у процес?
Я не думаю про те, як сформувати довіру. Просто вирішила бути чесною з першої хвилини нашого навчання. Я кажу правду, хвалю тільки коли це дійсно так і є, приємно дивуюсь, коли бачу їхні здобутки. Залучаю дітей у навчальний процес цікавими акторськими завданнями. І як тільки бачу що їм нецікаво – одразу змінюю на інші. Даю можливість кожному особисто зі мною пропрацювати акторський матеріал, обговорити, порадитись.
Ким, на вашу думку, має бути викладач дитячого акторського курсу – більше тренером, психологом чи другом?
Думаю, що все разом. На заняттях бувають різні випадки, які потребують всіх цих знань.
Як ви допомагаєте дітям упоратися з хвилюванням, невпевненістю чи страхом сцени?
Ми проводимо достатньо репетицій та розмов перед виступом, аби хвилювання не завадило їм проявити себе якнайкраще.
Що робить Українську Кіношколу особливою для дітей і підлітків, які мріють про кіно?
Українська Кіношкола особлива тим, що в ній діти можуть спробувати себе в ролі актора на сцені та на екрані. Можуть побороти страх публічного виступу з промовою, доторкнутися до поезії, переглянути та обговорити велику кількість культових фільмів, дізнатися про секрети знімального процесу.
Що вас надихає у ваших учнях? І як, на вашу думку, акторська освіта змінює дітей – не лише як майбутніх артистів, а як особистостей?
Мене надихають учні своїми маленькими звершеннями в цій професії. Коли я бачу результат своєї праці, коли завжди є віддача – це не може не надихати. Ознайомлення із хорошими фільмами, читання віршів, прозових творів, розбір людських почуттів – усе це не може не відображатися на майбутній особистості дитини. Тому так, я вважаю, що акторська освіта в певній мірі може змінити особистість дитини, якщо вона сама цього захоче.
