Олександр Лутчак: «Звукорежисер — це диригент емоцій глядача».
Як формується професійний слух, чому тиша може бути сильнішою за музику і що насправді означає “якісний звук” на знімальному майданчику? Про шлях від музичної звукорежисури до кінозвуку, досвід навчання на річній програмі під керівництвом Сергія Степанського та перші великі проєкти розповідає Олександр Лутчак — звукорежисер та випускник Української Кіношколи
Олександре, як ви прийшли до звукорежисури?
До звукорежисури я прийшов ще у 2017 році. Починав із музичної сфери: студійні записи, зведення, концертна звукорежисура — це був старт мого професійного шляху. З часом я зрозумів, що мене більше приваблює саме кінозвук. Щоб усвідомити це, довелося перепробувати багато різних напрямів, адже звукорежисура має безліч підгалузей. І лише пройшовши цей шлях, ти можеш чесно відповісти собі, чим саме хочеш займатися.
Пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що звук — це ваш творчий інструмент?
Я дуже люблю слухати навколишній світ. Для мене настрій формує не лише те, що я бачу, а насамперед те, що чую. З часом я усвідомив, що хочу переносити ці відчуття у власні світи — у фільми, проєкти, сцени. Я можу відтворювати емоцію, яку відчуваю сам або яку хоче донести режисер, спираючись на реальний досвід. Так звук став моїм творчим інструментом і способом будувати власну драматургію.
Чому ви обрали саме Українську Кіношколу?
У 2021 році я переїхав до Києва, бо хотів розвиватися саме в кіноіндустрії. В Одесі, на жаль, тоді не було настільки активної професійної спільноти. Наприкінці 2022 року я побачив рекламу річної звукорежисерської програми Української Кіношколи — і це було перше справді системне навчання з кінозвуку, яке я побачив в Україні. Не короткі інтенсиви, а повноцінна річна програма під кураторством Сергія Степанського. Я подав заявку практично миттєво — без жодних сумнівів.
Яким був ваш досвід навчання?
Феноменальним. Він перевершив усі мої очікування. Сергій Степанський — не просто куратор, а справжній наставник і майстер. Він був із нами дуже уважний, по-батьківськи турботливий. Навіть жартував, називав нас «котиками», бо звукорежисер із бумом має працювати дуже м’яко, щоб не передавати зайвих шумів. За рік ми пройшли колосальний обсяг інформації — і теоретично, і, головне, практично. Зняли три фільми, створили шоуріли. Це загартувало мене й дало впевненість на майданчику: ти знаєш, чого чекати від процесу і що очікують від тебе.
Які навички стали найціннішими у подальшій роботі?
Фактично всі. Вони використовуються щодня. Від дуже дрібних речей — як правильно розмістити петличку, щоб знайти ідеальний тембр голосу й уникнути шуму одягу, — до розуміння самого майданчика, його звукових проблем і того, як у цих умовах якісно записати звук. Найцінніше, що нам заклали: незалежно від бюджету, техніки чи умов, ти маєш зробити свою роботу максимально добре. Навіть якщо поруч працює генератор — якісний звук із майданчика завжди кращий, ніж його відсутність.
Яким був ваш перший серйозний проєкт після навчання?
Нещодавно ми завершили зйомки фільму Артема Литвиненка «На драйві» — першого українського екшн-муві про перегони. Це був мій перший великий проєкт після навчання. Я працював асистентом звукорежисера та бум-оператором, а звукорежисером картини був Сергій Степанський. Відчуття відповідальності було дуже сильним: попри будь-які умови, ти маєш винести з майданчика максимально якісний матеріал.
Часто кажуть, що звук — це «половина кіно». Ви з цим згодні?
Я не дуже люблю такі формулювання. У кіно немає «половин». Усі елементи мають працювати в синергії. Завдання звукорежисера — зробити звук максимально непомітним, але водночас керувати емоціями глядача. Драматургія значною мірою будується саме через звук. Ми ніби диригент, який керує оркестром із глядачів.
Які творчі виклики вам найближчі?
Я дуже люблю працювати з тишею. У кіномові тиша — це не відсутність звуку, а потужний драматургічний інструмент. Також мене захоплюють атмосферні рішення. Саме через атмосферу ми промальовуємо емоції, створюємо внутрішній стан сцени. Це складна, але надзвичайно цікава робота.
Яку пораду ви дали б молодим звукорежисерам?
Іти вчитися до майстра, з яким ти хочеш працювати. Майстер передасть досвід своїх помилок — і це зекономить роки часу. Кіноіндустрія в Україні дуже сильно тримається на комунікації, тому важливо бути відкритим, відвідувати фестивалі, індустрійні події, входити в спільноту. І головне — не боятися помилок. Записувати, експериментувати, шукати себе. У звуці безліч напрямів, і в кожному з них зараз критично не вистачає сильних спеціалістів.
Звукорежисерська річна програма
Вперше в Україні ми запускаємо річну програму для тих, хто мріє займатися звукорежисурою в кіно. Під пильним наглядом найкращого українського звукорежисера Сергія Степанського ви на практиці навчитеся роботі зі звуком під час знімального періоду та постпродакшену
🎧 Хочеш навчитися керувати емоціями глядача через звук? Приходь на навчання!
