Кіно не треба робити модним. Кіно варто робити змістовним. Кіно - це терапевт, який приходить до хворого. Хворий - це завжди суспільство, і у нього є велика кількість хвороб. Ми травмовані, ми маємо комплекси, фобії, ми глибоко невпевнені в собі, ми тендітні істоти. Кінематограф досліджує людську природу, якщо говорити про авторське кіно. Хоча навіть у жанровому кінематографі існує можливість сьогодні розглядати складних персонажів.

Я в Україні бачу очевидну проблему дуже низького культурного споживання. Дуже маленький запит. Це не тільки пов'язано з кіно, це також пов'язано з книгами, театром, класичною музикою, з сучасною культурою та мистецтвом.

Мені здається, почати вирішувати цю проблему треба з читання. Треба навчити себе читати, а вже потім дивитися. Бо читання - це універсальний механізм включення своїх внутрішніх інструментів уяви. Ви коли читаєте, ви вже знімаєте. Ви уявляєте собі цих персонажів, героїв, світ, в якому вони перебувають. Це дуже хороша вправа.

Як ви, як молоді кінематографісти, можете на це впливати? Тільки за допомогою професії. Це має стати вашою місією! Ви ж спільнота: розмовляйте, ведіть дискусії, шукайте свою позицію в кіно та не розмінюйтеся на дрібниці.

Якщо ви вирішили присвятити своє життя кінематографу, і це ваша внутрішня потреба, то ви маєте розуміти, що це не найлегша професія.

Мені здається, що на сьогодні все в житті є способом відвернути вашу увагу на щось інше - політичні виклики, опції для дозвілля. Тому важливо знайти в собі сили для дисциплінованої праці. І це важка праця.

У цій професії немає жодних привілеїв. Багато людей ставляться до неї як до приємної синекури. Ще у часи початку моєї кар'єри було відчуття, що ти переходиш до сонму небожителів, і що ти тепер якийсь привілейований клас. Це не так. Це важка праця, дуже конкурентна, дуже часто неприємна, з великою кількістю поразок. І з єдиною можливістю - відповісти на власні питання. Коли ви самі чимось стурбовані, фільм допомагає вам відповісти на ці запитання, і це вирішує великий комплекс внутрішніх проблем.

лючовим героєм кіноіндустрії останні 50 років її існування в сегменті індустріального кіно - це продюсер. В авторському кінематографі ключовою фігурою, лідером процесу, центром прийняття усіх рішень є режисер. У серіальному світі ключовою фігурою є шоураннер.

Шоураннер - це продюсер, який здатний писати сценарії. Ця людина створює світ, заселяє його персонажами, детально їх описує і складає історію зі стосунків персонажів в обставинах цього світу.

Шоураннер збирає так звану авторську кімнату - це всі ті, хто працює над серіалом. Дуже рідко у сьогоднішньому світі серіал пише одна-дві людини. Це завжди група авторів, якою диригує шоураннер.

Мої улюблені етапи роботи над фільмом - це девелопмент і постпродакшн.

Девелопмент - це розвиток проєкту зі стадії знаходження ідеї до написання готового сценарію. Ідею або хтось пропонує, або це покупка прав на екранізацію книги, або покупка прав на статтю, або ж ідея приходить самому продюсеру. І вже він замовляє написання книги або журналістське розслідування. Було в моїй практиці й таке, що ми купували права на твіт. Там було три рядки, і мені здалося, що це чудова ідея для фільму.

Також у процес девелопменту, крім готового сценарію, входить підписання контракту з режисером, який зніматиме фільм, а також загальне уявлення про те, що саме потрібно для реалізації цього проєкту. З цим всім продюсер вже виходить на ринок.

Я хочу пом'якшувати норови. Мені здається, що ми живемо в дуже жорстокому світі. У цьому світі немає права в опонента на висловлювання, не припускається співчуття до людини, незалежно від його політичних, сексуальних, релігійних та інших переконань. Можна робити кіно про расизм, ксенофобію, гомофобію, це кіно може бути несамовитим, протестним, гострим. Але для мене важливо, щоб після перегляду цього кіно у глядача складалося уявлення про тендітність та недосконалість людини. І це працює як для жанрового кіно, так і для авторського з найскладнішими драматичними та навіть трагічними історіями.

Я завжди відчуваю кадровий голод. Зараз наша команда невелика. Ми постійно шукаємо тих, хто займається девелопментом. Ми розробили спеціальні тести для потенційних авторів: ми даємо їм почитати сценарій, просимо написати аналіз на 6-7 сторінок, проводимо масштабні співбесіди, які допомагають нам скласти уявлення про людину. Ми також не беремо на роботу людину без живої англійської, бо у нашій команді люди зі всього світу.

Молодих авторів завжди не вистачає. Ми дуже зацікавлені в талановитих людях. Тому ми постійно шукаємо, шукаємо, шукаємо. Багатьох молодих авторів ми запускаємо, багатьом робимо замовлення.

Але не треба забувати, що ми досить вимогливі. Авторів бракує не в цілому, а бракує тих, з ким ми б хотіли працювати.