Сергій Кисіль: “Актор – це дія, а дія – це завжди рух уперед”
Випускник акторської програми Української Кіношколи Сергій Кисіль – добре відомий українському глядачеві. Він зіграв понад 40 ролей у фільмах, а нещодавно виконав головну роль у популярному серіалі “Ловець снів”.
Ми поговорили з Сергієм про те, як він здійснював свою мрію – стати актором, чи відчуває себе зіркою, а також про те, що дало йому навчання в Українській Кіношколі.
Сергію, як і чому ви вирішили стати актором? Що до цього спонукало?
Це той випадок коли не ти обираєш професію, а професія – тебе. (Сміється) Насправді рішення стати актором у мене народжувалось поступово. Зараз десь лежать покриті товстенним пилом мої дипломи про дві абсолютно не пов’язані з творчістю освіти. На щастя, я жодного дня не працював за фахом. Усе моє життя було пов’язане з творчістю. Бувають такі моменти, коли ти відчуваєш, що дійшов до певної межі і треба щось змінювати.
Я працював ведучим концертів та різних заходів і відчував, що творчо я зупинився. Зрозумів, що потрібно щось робити. Вдосконалюватись. Хотілося попрацювати з голосом, сценічним рухом, і загалом вийти за межі своєї зони комфорту, спробувати щось нове. Спочатку я навіть не планував ставати актором, просто шукав спосіб для самовдосконалення. І саме тоді я знайшов Українську Кіношколу, на той момент – Школу акторської майстерності FILM.UA.
Пройшов відбір, навчання, і все, що сталося потім, повністю перевернуло моє життя з ніг на голову. Я настільки захопився і полюбив те, що ми робили, що вже через кілька місяців не було жодних сумнівів – я хочу бути актором.
Як ви йшли до своєї мети?
Шлях до мети – це не про досягнення однієї вершини, а про безперервний процес, у якому кожна нова роль і кожен проєкт стають ще однією сходинкою до вдосконалення. Актор – це тренаж. Ти маєш постійно працювати над собою. Творчі професії не мають стелі, ти не можеш у певний момент стати і сказати: “Все, я тут досяг усього. Далі тільки Бог”. Ні, такого не може бути. Як тільки хтось таке каже – все, хай збирає свої манатки й змінює професію.
Це постійний пошук, виклик самому собі. Ти завжди маєш бути готовий до нового виклику, а він може настати будь-якої миті. Навчання, самовдосконалення, прийняття ролей, які виходять за межі твоєї зони комфорту – усе це частина шляху. Саме тому я ніколи не припиняю рухатися вперед, бо зупинка в цій професії означає кінець.
І ще є такий нюанс, що ти завжди хочеш більшого і твоя вчорашня мета виявляється лише сходинкою до чогось більшого. Це як нескінченна гра, де кожен рівень здається складнішим, але й більш захопливим. Ти не можеш просто зупинитися, бо цей внутрішній вогонь завжди підштовхує до нових звершень. І саме це бажання йти далі, постійно ставити перед собою нові виклики та долати їх, робить життя справді наповненим і яскравим.
Коли ви відчули, що ваша мрія здійснилася? І про що мрієте тепер?
Відчуття, що моя мрія здійснилася, прийшло не в якийсь один момент, а поступово. Це відбувалося, коли я вперше вийшов на сцену або коли побачив себе на екрані. Я зрозумів, що роблю те, що дійсно люблю, і отримую від цього задоволення. Кожен новий проєкт, у якому я брав участь, підтверджував, що я на правильному шляху. Моменти, коли розумієш, що твоя робота викликає емоції в інших людей, і є найкращим підтвердженням здійснення мрії.
А тепер я мрію йти далі. Хочу братися за нові складні ролі, експериментувати з жанрами та працювати з режисерами, які зможуть вивести мене за межі звичного. Мрію про проєкти, які змінюють світогляд і залишають слід. І, звісно, хочу продовжувати рости, щоб кожна нова роль ставала кращою за попередню.
Розкажіть про свій досвід навчання в Українській Кіношколі. Яким речам ви тут навчились?
Як я вже зазначав, на той момент це була не Українська Кіношкола, а Школа акторської майстерності, яка навчала лише акторів. Лише згодом з’явилися інші курси: режисер, оператор, сценарист, продюсер. Сьогодні у студентів значно більше можливостей. Наскільки я знаю, вже з перших місяців навчання студенти об’єднуються та створюють спільні проєкти, від написання сценарію до зйомки короткометражних фільмів. Це справді вражає!
У нас все було зосереджено на акторстві, але хочу підкреслити, що це була не менш захоплива подорож. Ми занурювалися в процес із головою: вчилися не лише технічним навичкам, таким як робота з голосом і пластикою, а й тому, як створювати персонажів, передавати справжні емоції та життєві історії. Це був глибокий шлях самопізнання через ролі, спроби зрозуміти, як діяти чесно і природно на сцені та перед камерою.
Це навчання стало для мене відправною точкою, де я усвідомив, що акторська майстерність — це безперервний процес дослідження людських переживань, уміння вчитися від інших та дарувати емоції глядачам. Акторство стало для мене не лише професією, а й способом вираження себе, пошуку сенсу та з’єднання з людьми через творчість.
Роль у серіалі “Ловець снів” – як ви її отримали? Чи вважаєте ви її своєю найзірковішою роллю?
Коли я отримав матеріали для проб, то не був упевнений в тому, що це моє. В описі був персонаж набагато старшим за мене та ще й з дивними талантами. Не хотілось братись за роль, щоб потім мене порівнювали із якимись магічними персонажами, яких у нас в телевізорі дуже багато. До того ж, цей серіал почали знімати до повномасштабного вторгнення і там головну роль грав дуже поважний і серйозний актор. А я завжди займаюсь самоїдством і недооцінюю свої сили, тому навіть не розраховував на затвердження. Ну, власне, приїхав на проби, попрацювали з режисером і через деякий час почали знімати.
Чи є ця роль моєю найзірковішою? Вона однозначно знакова для мене, адже це моя перша велика головна роль. Однак для мене складно визначити одну роль як найзірковішу, адже кожна з них займає своє особливе місце в моєму творчому шляху. У кіно та театрі важливо не просто “отримати зіркову роль”, а продовжувати рости, вивчати нові аспекти професії і знаходити унікальні риси в кожному персонажі. Тому я вважаю, що справжня зірковість полягає в постійному розвитку і прагненні ставати кращим у кожному проєкті.
Ви відчуваєте славу, популярність?
Популярність – це лише наслідок роботи, а не її мета. Для мене важливо залишатися чесним перед собою, не загубити свою сутність у цьому. Це частина професії, я намагаюся залишатися зосередженим все ж на творчості і русі вперед.
Так, звісно, я відчуваю, коли люди впізнають мене на вулиці, підходять зробити фото або висловлюють подяку за ту чи іншу роль. Це приємно, бо дає зрозуміти, що те, що я роблю, знаходить відгук у серцях людей. Все що ми робимо – це для глядача. Тому усі ці переживання, емоції, коментарі – це все дійсно по-доброму хвилює і надихає акторів. Актор – це дія, а дія – це завжди рух уперед. Я не вважаю, що слава та популярність мають ставати самоціллю. Це просто частина професії.
Що для вас найголовніше у професії актора?
Це дуже жорстока професія. Ти повинен завжди бути в тонусі. Сьогодні ти можеш бути «на коні» купатися в променях успіху і слави, а завтра у тебе закінчується проєкт і ти фактично безробітний. І починається новий складний етап твого життя. Це постійний пошук, де ти повинен постійно доводити що гідний тієї чи іншої ролі. Це боротьба. Адже конкуренція у нас шалена. Дуже важливо вміти не зупинятися і не опускати руки.
Коли я писав магістерську роботу по режисурі – винайшов для себе термін «ілюзія присутності в професії». Коли у тебе немає проєктів – ти ніби й актор, але безробітний. Тому потрібно навіть в такі моменти пауз знаходити себе. Актор – це постійний пошук та саморозвиток. Завжди є куди вдосконалюватися, пробувати нові техніки, експериментувати з жанрами. Це постійний процес самовдосконалення і боротьби з власними страхами та комплексами.
Ну і, звичайно, це енергія та зв’язок із глядачем. Якщо ти можеш змусити людину замислитися, відчути, співпереживати або просто відволіктися від буденності – це і є справжній успіх твоєї праці.
Що порадите тим, хто хоче працювати в кіно, але поки що не може наважитись на це?
Страх – це нормально, але він не повинен зупиняти. Перший крок завжди найважчий, але він же і найважливіший. Починайте з маленьких кроків: записуйтеся на акторські курси, шукайте можливості зніматися в короткометражках чи студентських проєктах. Головне – бути активним і відкритим до нових викликів.
Другий момент – не бійтеся відмов. У нашій професії кастинги та відмови – звична річ, але вони не визначають вашу цінність. Справа не в тому, щоб отримати роль з першого разу, а в тому, щоб продовжувати пробувати. Кожен кастинг – це досвід, можливість навчитися чомусь новому та стати кращим.
І найголовніше – вірте в себе. Навіть якщо здається, що мрія недосяжна, продовжуйте йти вперед. Ваше бажання і робота над собою рано чи пізно дадуть результати. Кіно – це місце, де мрії можуть стати реальністю, але тільки для тих, хто не боїться боротися за свою мрію.