Альона Тимошенко
Альона Тимошенко
“Кіно для нас – це спосіб говорити зі світом про себе”
2025 рік став для Української Кіношколи роком усвідомленого зростання, підтримки дебютів і нових голосів у кіно. 472 студенти, десятки знятих фільмів, масштабні події, гучні прем’єри випускників і міжнародні відзнаки – але за всіма цими цифрами стоїть значно більше, ніж освітні результати. У час повномасштабної війни кіно для Кіношколи стає мовою, якою Україна говорить зі світом.
Про фокус на дебютах, підтримку випускників, шлях від дипломної роботи до серіалу на Netflix, відповідальність кіноосвіти під час війни та формування майбутнього української культури ми поговорили з засновницею і директоркою Української Кіношколи Альоною Тимошенко.
ㅤ
Альоно, 2025 рік був для Української Кіношколи особливим — дев’ятий рік роботи, масштабні події, багато успіхів випускників. Яким особисто ви побачили цей рік для Кіношколи?
Для нас це був ще один рік усвідомленого зростання. Ми не просто збільшували кількість програм чи студентів (хоча цифри справді значні, 472 студенти за рік), а дуже чітко сформулювали для себе фокус: підтримка нових голосів наших студентів та випускників у кіно і супровід дебютів. У час війни ми дедалі гостріше відчуваємо відповідальність не лише навчати, а й допомагати нашим студентам і випускникам знайти своє місце в професії, зробити перші кроки, бути почутими.
Цього року багато говорили саме про дебюти. Чому для Кіношколи це так важливо?
Бо дебют – це найвразливіший момент у професії. Людина вже має інструменти, знання, талант, але ще не має індустріальної опори. І дуже часто саме на цьому етапі все може або скластися, або зламатися. Ми бачимо свою місію в тому, щоб бути поруч у цей момент: допомогти з показами, пітчингами, знайомствами з індустрією, створити простір, де дебютанта не сприймають як «початківця», а як автора з власним голосом.
Одним із головних майданчиків для дебютів цьогоріч уже вдруге став День дебютного кіно з Українською Кіношколою. Як він пройшов у 2025 році?
Так, це був уже другий День дебютного кіно, і ми бачимо, як ця подія зростає. Цього року на участь подали 55 фільмів – проти 42 торік. У День українського кіно ми показали на великому екрані 7 найкращих дебютних короткометражок, відібраних експертами. Переможцем став фільм «Моя сімʼя та інші звірі» режисера Володимира Бакума. Для нас важливо, що це не разова подія, а вже сталий майданчик, де молоді режисери можуть заявити про себе професійно.
2025 рік запам’ятався і гучними кейсами випускників. Найчастіше згадують серіал «Вітя». Чому ця історія для вас показова?
«Вітя» – це дуже точний приклад того, як може працювати кіноосвіта, якщо вона не обривається на дипломі. У 2023 році короткометражний фільм Максима Сусіди став найкращою дипломною роботою в Кіношколі, а у 2025-му перетворився на серіал – перший original-серіал від Київстар ТБ. Більше того, «Вітя» вийшов на Netflix і вже в перший тиждень потрапив у топ-3 українських серіалів платформи. Для нас це доказ того, що дебют може мати довге професійне життя.
Річні програми
Програма, лектори, відгуки та вартість – всі деталі про річні програми нашої кіношколи за кліком нижче. Тиць!
ㅤ
Окрім українського прокату, були й міжнародні успіхи. Наскільки це важливо для Кіношколи?
Це надзвичайно важливо, бо українське кіно сьогодні має говорити зі світом. Фільм «Місто з вікна» Нікіти Макусева, створений у стінах Української Кіношколи, отримав Honorable Mention на European Independent Film Festival, а стрічка «Обережно, життя триває!» нашого випускника Антона Штуки увійшла до восьми фільмів українського відбору на «Оскар». Це різні формати, різні історії, але спільне одне – автори, які сформувалися в середовищі Кіношколи й уже мислять міжнародно.
Випускники Української Кіношколи активно працюють і в масовому кіно, і на телебаченні. Як ви оцінюєте цей процес?
Я вважаю це здоровим процесом. Наші випускники знімають повнометражні фільми, як-от «Коли ти вийдеш заміж?» Олексія Комаровського, працюють у серіалах (Слава Бабенков і Артур Логай знялися в головних ролях у серіалі “Ховаючи колишню”), грають у театрах, ведуть телепроєкти (наша випускниця Катерина Олос за цей рік стала ведучою зразу двох телешоу), озвучують міжнародні релізи. Вони активно знімаються в кіно: Дмитро Павко цьогоріч знявся у фільмах “Каховський об’єкт”, “Мавка. Справжній міф”, “Потяг “Червона рута”, Ірина Островська – у фільмі «Вартові Різдва», наш випускник Сергій Кисіль цього року був номінований на Національну Кінопремію «Золота Дзиґа» у категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану» за роботу у фільмі «БожеВільні». І таких прикладів уже безліч. Хтось іде в авторське кіно, хтось – у комерційні формати, і це нормально. Головне, що наші випускники залишаються в професії й розвивають український контент.
Окрема частина діяльності Кіношколи – дитячі та підліткові програми. Чому ви так багато уваги приділяєте цьому напряму?
Бо це інвестиція в майбутнє культури. У 2025 році програми «Кідс Тінс» об’єднали 110 дітей і підлітків, ще 142 дитини взяли участь у Кіноканікулах. Для нас важливо, щоб діти зростали з розумінням кіно не лише як розваги, а як мови, якою можна говорити про себе і світ.
28 студентів і випускників Кіношколи нині в лавах ЗСУ. Як це впливає на команду і спільноту?
Це дуже болісна і водночас дуже сильна частина нашої реальності. Серед військовослужбовців – і наші куратори Ярослав Войцешек і Тарас Ткаченко. Ми пишаємося ними й постійно думаємо, як можемо їх підтримати. Війна дуже чітко розставляє акценти: кіно перестає бути просто професією і стає способом фіксації реальності.
Якщо підсумувати: що для вас стало головним досягненням Української Кіношколи у 2025 році?
Те, що ми не зупинилися на навчанні як на процесі. Ми стали спільнотою, яка супроводжує: від першого сценарію до показу фільму, від дипломної роботи до серіалу чи міжнародного фестивалю. У час повномасштабної війни кіно для нас – це спосіб говорити зі світом про себе, формувати культурне майбутнє України. І коли я бачу, як зростають наші випускники, я розумію, що ми рухаємося в правильному напрямку.
