Тарас Дронь
Тарас Дронь
“Кожен режисер у своїх фільмах, як правило, розповідає про самого себе”.
Відомий український режисер та куратор річної режисерської програми в Українській Кіношколі Тарас Дронь – про те, що повинен уміти режисер, де шукати ідеї та як їх реалізовувати, як надихати команду і як співпрацювати з акторами.
ㅤ
Тарасе, якщо вас запитують, хто такий режисер – що ви відповідаєте?
Режисер – це людина, яка, в першу чергу, має що розказати. І вміє це зробити. Також це людина, яка повинна мати свою думку. Я часто кажу, що це не професія – це стиль життя, спілкування з людьми, взаємодії з простором. Ти у цій роботі постійно, ти в цьому живеш – у цьому кіносвіті. Тільки так можна бути режисером. Це постійне спостереження, дослідження на якомусь підсвідомому рівні. Ти весь час спостерігаєш за тим, що відбувається навколо, робиш для себе якісь акценти – ось тут цікава думка, тут цікава ситуація, а в ній цікавий висновок. Це наповнює і створює власне режисера.
Знімати фільми – це внутрішня потреба, чи просто ословлення мовою кіно ідей навколо?
Це внутрішня рефлексія на себе, на комунікацію зі світом, з іншими людьми. Мені здається, що кожен режисер, як правило, розповідає про себе. Коли я навчався, то приділяв багато уваги тому, що читав біографії режисерів, а тоді дивився їхні фільми. І через фільми набагато цікавіше розуміти, що це була за людина. Усі мої улюблені режисери, на яких я намагаюся рівнятися, дуже чітко це транслюють. Це, як правило, перший крок до того, до чого ти йдеш.
Де режисерові брати ідеї для своїх фільмів?
Вони навколо нас. Але ідеї можуть бути не на фільми, а на реалізацію. Вони беруться з якогось внутрішнього резонансу, переживання, відпускання чогось. А з простору навколо себе ти береш ниточки, з яких шиєш цю історію, цього персонажа. Іноді, пишучи персонажа, я вже знаю, хто його прототип, уявляю цей характер. І це дуже допомагає, бо все це – спостереження. Ти постійно дивишся, бачиш, аналізуєш. Я можу не дуже добре запам’ятовувати обличчя чи імена людей, але я розрізняю певну емоцію. Тобто це таке зчитування простору навколо себе. Ми ж щодня потрапляємо в різні ситуації, комунікуємо з різними людьми.
Після того, як з’явилась ідея – як знайти найкращу команду?
Кіно – це командна робота, в якій кожен департамент реалізовує завдання, яке поставив режисер. Режисер не може знати все про костюм, камеру чи грим. Для того є інші департаменти. Але він має знати, що він хоче в результаті отримати на екрані. Тому комунікація з групою є дуже важливою складовою хорошого фільму. Я завжди старався брати в команду людей найдорожчих і найвредніших (сміється – Авт.). Були люди, з якими ми працювали тільки один раз. Але мені подобається набирати команду людей, яким комфортно зі мною і з якими комфортно мені.
Режисерська річна програма
Навчає тонкощам основних етапів виробництва контенту – від підготовки до фінального монтажу. Дозволяє зняти кілька власних короткометражних фільмів
ㅤ
З чого почати, якщо у вас є ідея фільму?
З навчання. Ідея – це не проблема. Але вона існує до того моменту, поки вона в голові. Коли ви почнете її писати – ви вже автор, який її реалізовує. Потрібно навчатися. Потрібно знайомитися з кінопрофесіоналами. В Українській Кіношколі дуже велике кіноком’юніті – тут є режисери, сценаристи, оператори, продюсери, звукорежисери, актори… Є можливість зустріти людей, із якими ви можете реалізовувати свої ідеї. Бо ідея без реалізації – це ніщо. Оформити її – це вже школа, це вже частина ремесла. У професії режисера талант це 10%, а ось 90% – це саме праця.
Ви навчалися в Державній вищій школі кіно, телебачення і театру імені Леона Шиллера в Польші (Лодзь). Що головне запам’ятали з навчання там?
Одна з головних речей, яким я навчився в кіношколі – довіряти своїй інтуїції. Режисери часто вагаються. Усі навколо начебто краще знають, як режисер мав зробити і зняти. Ці вагання справді завжди є. Просто треба чітко самому собі сказати: я готовий помилитися, але я й готовий пройти цей шлях. Якщо ви приходите на майданчик як режисер – ви вже маєте кредит довіри. На вас дивляться, вас слухають. Якщо ви можете пояснити, що і як потрібно, обгрунтувати це, якщо ви вірите в те, що робите – вам довірятимуть. Команда за вами піде.
Як знаходити спільну мову з акторами?
Якщо актор має що грати, якщо йому самому це цікаво – він буде вас слухати, буде вам довіряти. Пишіть актору добрий текст – і він сам потягнеться за вами.
А як порадите співпрацювати з продюсером?
Зразу на березі обговорити, хто які кому диктує умови. І пам’ятати, що завжди можна знайти компроміс.
Повну версію інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі Української Кіношколи.
