Сергій Степанський
Сергій Степанський
«Моя місія – передати досвід студентам, щоб вони стали моїми колегами»
Сергій Степанський – куратор програми для звукорежисерів.
ㅤ
Сергію, що найважливіше у професії звукорежисера?
Я завжди кажу своїм студентам, що найважливіше – це комунікація з командою. З усіма департаментами. Режисерським, операторським, продюсерським, із усіма іншими. Потрібно навчитися з ними комунікувати. Тому що ти можеш сам розвиватися як професіонал, можеш відточувати свої творчі і технічні навички, але без цієї комунікації з командою зробити фільм ти не зможеш сам. Ви повинні комунікувати, існувати в єдиній системі.
Що переважає в роботі звукорежисера — технічні навички чи творчий підхід?
50 на 50. Якщо в тебе є ідеї, якщо ти почув, що саме хочеш зробити – ти повинен мати технічні навички для того, щоб зуміти реалізувати те, що ти чуєш. І навпаки, якщо ти маєш лише технічні навички і розумієш, як працює та чи інша обробка чи техніка, але при цьому не знаєш, про що говорити, яким чином висловити, змалювати цей звуковий образ картини – це теж не вийде. Це працює комплексно.
Скільки проєктів у вас буває за рік?
Ми багато назнімали до повномасштабного вторгнення, тож ці два з половиною роки я займався тим, що доробляв ці картини. Ми розуміємо, в яких умовах зараз працюємо, яке складне фінансування постпродакшн. Здається, за минулий рік було сім чи вісім проєктів.
А скільки загалом їх у вашій фільмографії?
Офіційно на IMDB вказано близько 60. Але, думаю, десь половина проєктів там не врахована.
Звукорежисерська річна програма
Вперше в Україні ми запускаємо річну програму для тих, хто мріє займатися звукорежисурою в кіно. Під пильним наглядом найкращого українського звукорежисера Сергія Степанського ви на практиці навчитеся роботі зі звуком під час знімального періоду та постпродакшену
ㅤ
Ви один із найвідоміших українських звукорежисерів. Відчуваєте конкуренцію?
Коли є індустрія, то ця конкуренція безсенсова. Адже є дуже багато фільмів, які потребують класного звуку, класних звукорежисерів. І ви не заважаєте один одному, а навпаки. Я дуже радію за колег, коли чую в кінозалі круту фонограму. Власне, моя місія – створити цю тяглість передачі досвіду від мене студентам, які потім стануть моїми колегами і продовжать цю справу.
Ті, хто приходять в Українську Кіношколу на звукорежисерську програму — які вони?
Дуже різні. Хтось має певний досвід, пов’язаний зі звуком, хтось взагалі ні. Я завжди підлаштовую програму під конкретну групу. Бачу загальний рівень групи і розумію, куди потрібно повернути, де закрити якісь білі плями, що є точно обов’язковим у програмі, а що студенти вже знають. Тож я адаптовую програму під групу для того, щоб ми всі разом могли пройти цей складний шлях, а в кінці кожен міг зробити свою дипломну роботу.
За яким принципом ви обираєте собі студентів?
Нещодавно на такій неформальній, заключній лекції вони у мене про це запитали. І я відповів так: “Очі”. Якщо я бачу в очах бажання вчитися – людина це робить, навіть якщо у неї ще немає певних навичок. Вона горить цим і це одразу помітно.
З чого почати, якщо я хочу стати звукорежисером?
Прийти до мене на співбесіду. А там подивимось.
