Альона Тимошенко
Альона Тимошенко
“В Українську Кіношколу приходять, щоб реалізувати свою мрію“
Засновниця і директорка Української Кіношколи – про те, якою зараз є місія Кіношколи, які можливості вона відкриває перед своїми студентами та як випускники Української Кіношколи потрапляють у велике кіно.
ㅤ
Альоно, Українська Кіношкола існує вже майже вісім років і не припиняла свою роботу навіть у найскладніші часи. У чому запорука цього руху?
Думки про певні труднощі завжди стимулюють мене робити щось більше. Навіть уже після того, як почалася повномасштабна війна, ми запустили ще два нові напрямки, про які давно думали, але постійно їх відкладали. Але гострі ситуації завжди стимулюють до швидкого прийняття рішень. Тож ми керуємося принципом: варто робити зараз, а не відкладати щось на потім.
Очевидно, при цьому ви керуєтесь також і запитом на здобування кіноосвіти, який є в країні. Як ви досліджуєте ці процеси? Як розумієте, що саме потрібно людям, котрі хочуть потрапити в кіно?
Я постійно, щодня моніторю ці процеси, цікавлюся тим, що відбувається і в Україні, і за кордоном. Підписана на безліч міжнародніх кіношкіл Європи, США, досліджую те, що вони запускають і як вони це роблять. Тож ми в Українській Кіношколі завжди відчуваємо трендовість напрямків у міжнародному кінематографі. Адже наша задача – давати сучасну кіноосвіту для того, щоб наші студенти і випускники не просто здобували теоретичні знання, а могли працювати в кіноіндустрії після і навіть під час навчання.
В Україні є багато акторських курсів різного формату. Втім, Українська Кіношкола – це дещо інше, ніж просто курс. Чим ви відрізняєтесь від інших?
У нас дуже серйозний підхід до навчання, до освітньої програми. Наші викладачі – це передусім практики, які діляться власним досвідом. У нас запроваджена певна система навчання, тобто студенти не просто відвідують лекції чи практикуми, а проходять цю систему і точно змінюються за цей час. І ті студенти, які мають бажання і ціль потрапити в кінематограф – точно туди потрапляють, залишаються в кіноіндустрії і працюють тут.
В Українській Кіношколі є багато програм – і річних, і коротких, є різного формату вебінари та інтенсиви. На що звернути увагу людині, яка поки не знає, що їй вибрати і з чого почати?
У 2016 році, коли ми запускали Українську Кіношколу, у нас було лише чотири напрямки. Ми тоді вперше набрали 73 студентів. І навіть у першій нашій презентації вже існувала коротка Кіношкола. Ми запустили її трохи пізніше, але вона була задумана саме для того, щоб познайомитися з УКШ. Адже піти одразу на річне чи дворічне навчання – для цього потрібна сміливість. Це великий проміжок часу, навчання забирає багато часу і ресурсу, тож на це треба наважитись. І саме тому в нас зараз є безліч коротких програм, де можна познайомитися з Кіношколою і спробувати різні професії. До нас часто приходять люди, які не знають, що вибрати – акторську майстерність, режисуру, продюсування, сценарну майстерність, операторську, звукорежисерську чи інший напрямок. Вони можуть прийти на коротку програму, відчути, спробувати себе в тій чи іншій ролі – і далі вже зрозуміти, який напрямок їм цікавий і де вони можуть найбільш ефективно себе проявити.
Річні програми
Програма, лектори, відгуки та вартість – всі деталі про річні програми нашої кіношколи за кліком нижче. Тиць!
ㅤ
За чим студенти приходять у Кіношколу?
Відповідь дуже проста: за реалізацією своєї мрії. Часто приходять дорослі люди, які вже мають освіту, мають дипломи, але не мають здійсненої мрії. І вони приходять сюди її реалізовувати. На продюсерський курс, приміром, приходять досвідчені люди, які мають свій бізнес – і вони думають про те, як вкладати свої фінанси в кінематограф, або знають, як шукати це фінансування і розвивати далі український кінематограф. На акторську програму, пам’ятаю, якось прийшла жінка, якій навчання оплачував дорослий син. Бо це була її мрія з дитинства і син допомагав її втілити. А на сценарний курс іноді приходять дорослі люди, які мають великий досвід у роботі, наприклад, у криміналістиці – детективи, адвокати, прокурори. І вони потім пишуть дуже класні кримінальні серіали, детективи, адже мають у цьому великий багаж знань і власну експертизу.
ㅤ
Чи існують у вас обмеження за віком? Багатьох людей старшого віку може лякати думка про те, що, мовляв, втілювати свою мрію вже пізно.
Здається, найстаршому студенту на нашій акторській програмі, було 56 років. У нас немає обмежень. У дитячу Кіношколу ми приймаємо з 6 років. У дорослу – з 18 і до 60 або й вище. Чому ні? Свою мрію можна здійснювати завжди.
Розкажіть детальніше про дитячу програму.
Якщо говорити про дітей 6-10 років, то їх приводять батьки. І іноді вони таким чином реалізують певні свої запити – коли самі хотіли стати акторами, але в них не вийшло, і тепер відправляють в кіношколу своїх дітей. Ми запитуємо про це на першій співбесіді – про мотивацію зокрема, про цілі навчання. Говоримо окремо з батьками і дітьми. І якщо навіть розмова починається з того, що батьки хочуть бачити свою дитину на екрані, то часто вона закінчується тим, що Кіношкола – це насправді можливий вихід із зони комфорту дитини, або спосіб збільшення кількості друзів чи покращення комунікації в школі. Тобто це ще й такі побутові навички комунікацій, спілкування. Якщо ж ми говоримо про вік 10-16 років, тобто про підліткові програми – зазвичай там навпаки самі підлітки нас знаходять і приводять батьків. Говорять: “Я хочу сюди. Я хочу бути актором чи режисером”. І це вже питання профорієнтації, вибору майбутньої професії.
У навчання ж є і значний елемент соціалізації дітей, зняття якихось затисків, посилення комунікативних здібностей.
Безперечно. У шкільному віці 6-10 років це дуже корисно. Як мама хлопчика такого віку, я сама розумію, що це допомагає дітям комунікувати зі своїми однолітками, вміти виступати на публіці. Пам’ятаю, у нас був випадок, коли один хлопчик приходив на заняття і просто сидів окремо мовчки. А наприкінці року він уже читав на сцені величезний монолог, а потім навіть зайняв перше місце на столичному конкурсі декламування віршів. За рік він пройшов величезну трансформацію, ми це бачили. Тому так, заняття в Кіношколі дійсно мають дуже позитивний вплив на дітей у цьому плані. Наша команда працює і з дітьми, і з батьками. Результат очевидний, ми бачимо його протягом усього навчання, адже в дітей є багато проміжних етапів, коли вони виходять на сцену, знімають фільми. Ми бачимо їх на екранах і помічаємо, як вони змінюються, як змінюється їхня мова, міміка, комунікація з одногрупниками.
Багато дітей із Кіношколи вже активно знімаються – в кліпах, роликах, рекламі. Як Кіношкола цьому сприяє?
Працює, зокрема, наша репутація. Багато наших друзів, колег, продакшенів знають, що у нас навчаються талановиті діти. І мінімум 2-3 рази на місяць ми отримуємо запити на пошук дітей-акторів – для кліпів, реклам, фільмів, серіалів. Щось знімається на кіностудії FILM.UA, щось поза її межами. Часто навіть наші випускники задіюють у своїх проєктах дітей, адже працювали з ними на своїх студентських роботах і знають, що вони класні і талановиті.
Які можливості відкриває Українська Кіношкола перед тими, хто хоче потрапити в кіно?
Якраз і відкриває ці двері в кіноіндустрію. Коли людина, яка взагалі не має зв’язків в кіно, але мріє тут працювати, приходить у Кіношколу – одразу бачить навколо себе ціле ком’юніті таких самих людей, які прагнуть створювати фільми, мають купу ідей, горять цим. І вже сама ця енергія, яка всіх об’єднує, дає великі поштовхи до розвитку. Плюс наші викладачі, які працюють в кіно, дуже часто або самі забирають студентів на свої проєкти, або рекомендують їх колегам. Та й самі студенти створюють свої продакшени з тих колективів і команд, які були сформовані під час навчання. Це дуже круто.
Як стати викладачем Української Кіношколи?
Є два шляхи. Ми запрошуємо стати нашими викладачами відомих професіоналів кіноринку, які мають класну експертизу і великий досвід та можуть поділитися ними з нашими студентами. Єдина проблема тут – знайти час у їхньому графіку, але ми до цього готові, наша освітня програма адаптується до цих умов. Інший варіант – ми самі “вирощуємо” своїх викладачів. Тобто до нас приходять викладати наші ж випускники, які вже набули певного досвіду в кіноіндустрії. І потім вони у нас викладають, займаються з дітями та підлітками, або ж просто приходять ділитися своїм досвідом, своїми успішними кейсами, розповідати про свої проєкти.
Ви завжди дуже хвилююче ставитесь до кожної появи випускника Кіношколи на екрані чи в титрах. Ким особливо пишаєтесь?
Точно не буду називати когось одного, адже за час існування Українська Кіношкола має понад 5000 випускників і багато хто з них дуже успішний у професії. Мене гріє кожен успіх. Нещодавно ми проводили Літню Кіношколу і показували там фільми з фестивалю “Миколайчук OPEN”. І буквально в кожному другому фільмі я бачила когось із наших! Потім ще кілька днів просто літала на крилах щастя (усміхається – Авт.). Успіхи студентів – це успіхи Української Кіношколи. Значить, ми недаремно разом із ними пройшли цей шлях.
Ви маєте чудовий кейс – фільм “Вітя”, який був дипломною роботою студентів, а тепер успішно торує свій український та міжнародний фестивальний шлях.
Так, це була дипломна робота наших студентів. На Дні кіно, який ми проводили спільно з Держкіно та FILM.UA, ми показали професійному журі найкращі роботи наших випускників. І журі віддало “Віті” перше місце. Після цього ми разом із FILM.UA почали фествиальну дистрибуцію цього фільму. Він отримав міжнародне визнання на фестивалі в Іспанії, був учасником конкурсної програми “Миколайчук OPEN”. А головне – ми бачимо, як його сприймає публіка, як класно реагує глядач. Тож ми з командою розробили цю ідею ширше, вона вилилась у серіал. Ми подались із ним на пітчинг TroyStory і виграли. Тож буквально зараз у сусідньому кабінеті команда працює над написанням сценарію. Нас чекає 12-серійний серіал.
Альоно, яка зараз основна місія Української Кіношколи?
Вона незмінна – виховати нове покоління українських кінематографістів, котрі творитимуть українське кіно, про яке будуть знати поза межами України. Наші плани дуже масштабні. Ми не зупиняємось, постійно розвиваємось. І що мене завжди драйвить – у цьому нашому проєкті завжди є куди рости. Це мотивує і мене, і всю команду.