«Документальне кіно – це завжди авторське висловлювання»

Інтервʼю

Володимир Оселедчик – куратор курсу документалістики. Ми розпитали його про головні завдання курсу, очікування від студентів, про якості та навички, які необхідні людині, щоб стати документалістом.

Що найголовніше в курсі UFS «Документальне кіно»? Що людина має винести, закінчивши його?

Люди, які приходять вчитися документальному кіно думають, що їх можна навчити як треба його робити. Це, в принципі, головна помилка. Неможливо навчити, як саме треба робити. Можна навчити обирати із можливих варіантів як робити і з можливих змістів про що робити. Це, як на мене, засадниче розуміння документального кіно і саме це я намагатимусь донести студентам курсу.

Звісно, є певні практичні, не те що навички, а скоріше усвідомлення, чим треба володіти, щоб працювати у документальному кіно. Про те, що документаліст має бути автором, що не є обов'язковим любити людей і висловлювати своє захоплення ними, але обов'язково –любити вдивлятися в людей, любити вдивлятися в життя. Моя функція – допомогти усвідомити цінність і необхідність такого підходу до створення документального кіно.

Часи змінюються, в кіно з'являються нові стилі, але суть документалістики незмінна – це увага до людини. Документалісти працюють, щоб зберегти характери та ідеї.

Просто бажання вчитися. Це зустрічний процес. Двоє людей – учень і вчитель – ідуть назустріч один одному. Це взаємна необхідність. Мені від студента важливо відчувати цю необхідність.

Безумовно, є багато практичних вмінь, які студенти мають в собі розвинути. Наприклад, документаліст не може бути не автором. Документаліст не може бути не спостерігачем. Документаліст не може не мати особливого погляду. І ще дуже багато без чого він не може, але перелічувати все зараз передчасно. Усвідомлення, що потрібно і без чого неможливо йти далі, приходить у процесі навчання.

Що ще потрібно документалістові?

Треба мати багато питань до життя і любити шукати на них відповіді. Це не означає, що обов'язково знайдеш ці відповіді. Але сам процес пошуку пробуджує в людині здатність і бажання ділитися з іншими. Саме ділитися – не вчити, боже збав. І якщо ці змісти співпадають із потребами людей – фільми будуть дивитися. Принаймні, я так розумію цю ситуацію.

Документальне кіно

Навчання

Це курс для тих, хто бажає навчитись дивитись документальне кіно і має бажання створювати своє кіно

Риси характеру мають значення?

Все дуже індивідуально. Серед документалістів я знаю і холериків, і флегматиків, і інтровертів, і екстравертів. Щодо ігрового кіно можна сказати: кінорежисер не може існувати без уміння керувати групою. Але в документалістиці група – це ти сам. Можливо, десь поруч є ще оператор чи звукорежисер, але багато людей одночасно і режисери, і оператори, і звукорежисери. Це абсолютно індивідуальне висловлювання. Якщо автор щиро говорить про те, що у нього всередині, про те, про що він не може промовчати, ви завжди відчуєте це у фільмі. Фільм – це лише матеріал висловлювання, за ним завжди стоїть особистість. Тому, як на мене, – немає в природі людини таких передумов, щоб не стати документалістом, окрім одного: бажання зрозуміти світ, себе, життя, оточуючих.

Мені, як і моємо однокурснику Сергію Буковському, пощастило із викладачем: Олександр Іванович Коваль (український кінорежисер-документаліст) став і вчителем, і другом.

Саме зі спілкування з ним я виніс, що документальне кіно є висловлюванням власного розуміння життя, що завдяки кіно – через людей, події, все, на що ти дивишся і намагаєшся зрозуміти, – ти водночас і висловлюєшся, і збагачуєшся. Оце було найголовнішим.

В принципі все, що мені бракувало, я шукав і брав сам. І це треба розуміти: ніхто тобі не розжує, в рота не покладе, а навіть якщо і покладе, то багатше ти від цього не станеш.

Я багато разів повторюю студентам – я не істина в кінцевій інстанції. Я можу поділитися своєю точкою зору, своїм смаком, своїм розумінням життя, своїм поглядом – я сам вчився саме так. А решта – це ваші власні пошуки змісту.

Я намагався взяти щось для себе у різних людей: не тільки у кінематографістів, а і у тих, з ким просто стикався у житті. Треба намагатися шукати змісти у всьому, що тебе оточує. Колись тобі хочеться цими змістами поділитися, але перш за все ти мусиш їх накопичити.