Сергій Крутько
Сергій Крутько
“Головне в навчанні і роботі – постійні зусилля”
Куратор операторської програми Української Кіношколи – про те, чи кожен може стати оператором і що найважливіше в цій професії
ㅤ
Сергію, скільки зараз проєктів у вас в роботі? І загалом скільки проєктів можете взяти одночасно?
У такі часи, як зараз, кількість проєктів може бути дуже рандомною. Їх може не бути взагалі, а може бути декілька одночасно – серед них і потенційні, які перебувають в розробці, тож невідомо, будуть вони продовжуватись чи припиняться. Але я намагаюся не працювати більше ніж над одним проєктом одночасно. Адже якість для мене набагато важливіша, ніж кількість.
На що ви звертаєте увагу, коли обираєте собі проєкт?
Найголовніше для мене – це справжність історії. Наскільки вона резонує з моїми внутрішніми вподобаннями, цінностями. Далі я дивлюся на проєкт у масштабі сучасного контексту – наскільки він зараз актуальн\ий і наскільки це взагалі, в першу чергу, не шкодить. Я дуже відповідально до цього ставлюся. Зараз іде процес становлення нового українського кіно. Так чи інакше, будь-який продукт є його складовою. І кіногерой, який створюється на екрані, зараз дуже крихкий, його дуже легко зіпсувати. Тому коли пропонуються, приміром, якісь комедії з якимсь дивним гумором – я відмовляюсь, адже, беручись за них, легко зіпсувати те, що було раніше набуте нашим новітнім досвідом.
Як ви вибираєте собі студентів на операторську програму? На що насамперед звертаєте увагу на співбесідах?
Для мене найголовніше – це вогник в очах у людини. Навіть якщо її вступні роботи недосконалі, навіть якщо людина не дуже розуміє, як і для чого вона їх зробила, бо в неї не було певного досвіду. Але якщо в цих роботах і в їхнього автора гаряче серце – це більш важливо, ніж якість перших робіт. Буває ще й так, що людина зробила добре, але наразі вона не зацікавлена якось активно працювати. Відповідно, не витримує подальшої систематичної роботи. Це другий найважливіший для мене момент – щоб людина мала прагнення і змогу працювати, докладати постійних зусиль, адже без цього неможливо розвивати свої навички, свій смак. Я вважаю, що найголовніше в роботі і навчанні – це постійні зусилля.
Які у вас вимоги до майбутніх студентів? Чи кожен може стати оператором?
Думаю, що далеко не кожен. Адже це комбінація багатьох аспектів – творчих і технічних, а також життєвого досвіду. Теоретично зараз кожен є оператором – в тому контексті, що будь-хто може натиснути на телефоні кнопку і зняти. Але часто навіть із найсучаснішою технікою непросто зняти щось по-справжньому виразне. І це не про снобізм професії оператора. Просто в людини має бути певна комбінація, певна вдача в плані творчих і аналітичних задатків. Якщо людина сугубо творча – вона може бути художником, але оператором їй бути важко. Якщо в людини відсутні навички комунікації – вона, швидше за все, теж не зможе втриматись у цій професії, тому що кіно – це командна робота. Так само має бути схильність до технічного, цікавість взаємодії з технікою, адже для оператора техніка – це як палітра і фарби у художника.
Які знання здобувають ваші студенти в Українській Кіношколі?
Насамперед – це систематичні знання. Так, багато різноманітної інформації з різних галузей можна знайти в інтернеті, в соцмережах. Але саме структуровані знання там не знайдеш. Це те, що передається від учителя до учня – структура, смак, розуміння того, що саме потрібно шукати і вивчати. І другий момент – людині, яка поки не дуже розуміє що добре, а що погано, на початку потрібно підказати. Щоб надалі вона розуміла, чому щось не склалося і як це змінити. Оцей момент живого фідбеку – найважливіший елемент, який неможливо отримати в сучасній самоосвіті в будь-якій професії. Без структури – це просто набір хаотичних, рандомних знань. Дуже складно працювати, не маючи комплексної бази.
Річні програми
Програма, лектори, відгуки та вартість – всі деталі про річні програми нашої кіношколи за кліком нижче. Тиць!
ㅤ
Що можете порадити тим, хто хоче стати оператором, але не знає, з чого почати?
Дивитися кіно. Відмічати, аналізувати, що подобається, а що ні. І в якийсь момент прийти до навчання. Адже без навчання це залишиться просто спостереженням. Але й навчання без певної “надивленості” буде формальним. Тож це має бути симбіоз, тільки тоді може народитися індивідуальність.